ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ

Покидають Україну

Її діти босі,

І вважають – буде краще

Так Петру і Фросі.

Ну, напхаєш собі шлунок,

Купиш "Мерседеса",

Але ж Лондон – це не Київ,

Навіть не Одеса.

Будуть в хаті, як в музеї,

Меблі, ковроліни,

Ну а як же дома мати

Та маленькі Ліни?

Як же житимеш без Буга,

Без Десни, без Неньки,

Де вербички, де смерічки,

Де хатки біленькі?

Як же лишиш ти Карпати,

Степи, полонини,

Ті ставочки, ті озера,

Де ростуть модрини?

Як же зможеш залишити

І Дніпро, і небо,

Де і люди роботящі

Та і кріпші нерви?

Їм не треба ні зарплата,

Не страшні суботи,

Їм, аби була кирпата,

Та ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ була робота.

Тут і дихається легко,

І світліше небо,

І малесеньке хлоп’ятко

Тягнеться до тебе.

А ти будеш дихать смогом,

А як станеш паном,

То, гляди, і в туалет ще

Вестимуть з наганом.

Де побачиш стільки квітів

І озер блакитних,

Де ще прапор, як природа

Є жовтоблакитний?

Той, хто кидає Вкраїну –

Гірко він жаліє,

Бо ніщо, як рідне Сонце,

Так людей не гріє!

7.7.1998 р.

ДВАДЦЯТИЙ ВІК

Мені нагадує мій вік

Їзду в трамваї у час пік:

Хто перший вскочить – той і дядя,

Бо де захоче, там і сяде.

Але, щоб сісти у те крісло,

Потрібно бути комуністом,

А щоб проскочить всіх раніше –

Потрібно буть ще й ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ проворнішим.

І будь хоч тричі ненадійний –

Аби ти мав квиток партійний.

Отож, що маємо – те й маєм,

Не тих ми в Раду вибираєм.

А зараз що, хіба не так?–

Хто не начальник, той – мудак,

Отак воно було і буде,

Бо в нас раби – то вже не люди.

28.9.1989 р.

БОГ БАЧИТЬ ВСЕ!

Боги, що десь в раю живуть,

Нагадують про парашут:

Де віжка кожної стропи –

З’єднує з кожним навпрямки.

І щоб ти, брате, не творив,

Бог бачить все, і все він знає,

І в час, як прийде Божий суд,

Він кожного про все спитає.

28.10.1989 р.

РОМАНТИКА І СИМФОНІЯ

Жила людина ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ на землі

Й завжди кудись спішила,

Тому й придбала лімузин

Із маркою "кобила".

Махнеш злегенька батогом –

І понеслась рідненька

По грунтовій, по луговій,

Як всюдихід хутенько.

І їй до лампочки ДАЇ,

І всі ті штрафплощадки,

І чхать хотіла на бензин

Й не треба їй солярки.

Ну а водій, це – їздовий

Наспівує частівки,

А ще як вмаже триста грам –

То чути й до Дубрівки.

Й не треба вам ніде шукать

Ні гривень, ані фантиків,

Як вам у полі припече

Нечаянно романтики.

А якщо в місто попадеш –

Не обійдешся бубликом,

Бо як захочеш в туалет,

То заплати паскуднику.

А як немає чим платить,

Біжи у філармонію ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ,

І там під шум і крик фанфар

Маскуйся під симфонію.

ДЕКОЛЬТЕ ДО ПОЯСА

Здрастуй, моя любенька,

Чарівна СС,

Видно, і в селі у вас

Вже почавсь прогрес.

Декольте до пояса,

Шорти до пупка,

Тільки ти лишилася

Й досі, як була.

2.9.1999 р.

ЗОМБОВАНІ

Закидали пляшками світ

Оті, що короновані,

Куди ж ми йдемо стільки літ,

Телепні зомбовані?

31.10.1989 р

МІТИНГ НА ПЛОЩІ

На площі люди мітингують

І проз трибуни йдуть і йдуть,

І лозунги нові скандують,

І нові символи несуть.

На площі люди мітингують

І все так само, як колись,

І барикад хоч не будують

Та в уніформу одяглись.

На площі люди мітингують,

Як в Революцію – от гра,

Тільки тоді царя громили,

Сьогодні тих ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ, хто вбив царя.



На площі люди мітингують,

На площі люди всі кричать,

Що при царю полиці гнулись,

Сьогодні й тюльки не дістать.

3.10.1989 р.


documentbcyemyj.html
documentbcyeuir.html
documentbcyfbsz.html
documentbcyfjdh.html
documentbcyfqnp.html
Документ ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ